Кожен робить тільки те, що хоче

Перша з трьох ночей в палатці при вході на Пішохідний міст.
Це приємніше і гармонійніше, ніж мені уявлялось.
Вже півгодини я не бачив людей (якщо не рахувати такого ж нічного продавця в сусідній палатці). Дві собаки з собачими очима відмовилися їсти печиво і повкладалися спати просто на асфальті.
Вже холодно в руки, але це нічого, якщо подумати про той синій прозорий холод, від якого буду ховатися під ковдрами і куртками зовсім скоро.
А міст, виявляється, не підсвічується вночі. Лише звечора, поки є кому на нього дивитися.
Приходьте до мене увечері - випити розчинної кави з апарату або пива з крану. Я буду радий. А може є хтось, не прив'язаний до руху метро і хоче постояти біля перил і подивитися на поодинокі машини на набережному шосе, на те, як переблимуються між собою бакени у темряві і на темну воду? Приходьте. Тільки одягайтеся тепліше. А можна навіть і не приходити. Я зрадію й нічній СМСці.
Бо так я буду знати напевне
що цієї осені
я не сам.

Вітер з Дніпра
приніс прохолоду
в це місто
і цілий район засинав
і не знав
що складений твій парашут
тобі ж призначає побачення
в небі

Подаруйте 12 хвилин свого життя цій історії

Не знаю, знаком ли Дмитрий Горчев (dimkin ) с идеями Трансерфинга, но текст под катом - из той области.

( Енот и папуас )

( Так просто, что напрашивается в цитаты )

Загинув Ігор Пелих.

Все, що я знаю про нього - це те, що він був смішним і хорошим.
Січень. Франківськ. Мороз. А ми - в костюмах, під сценою фестивалю вертепів.
Танцюємо від холоду.
Підійшов Ігор, дехто почав з ним фоткатись...
Потім наш виступ на сцені і закриття фестивалю.
А він в цей час побіг в магазин і купив пляшку непоганого коньяку.

- Тримай, БенЛаден. Це вашим. Віддав її мені і пішов кудись...

Він був хороший.

Не зміг втриматися і не продемонструвати вам це:

Вона богиня...

Кому сказать спасибо за то, что я стал тем, кем я есть? И есть люди, которые меня понимают. Кому сказать спасибо за то, что у меня есть этот журнал и возможность писать в нем? Ведь мой круг интересов, умений и способностей мог быть значительно уже.
Ведь родители пытаются вкладывать в своих детей по максимуму. Отдают куда-то... Но потом все равно получается так, как получается, а не так, как хотели мама с папой.
Мы делаем выбор. Что при этом включается в нас? О чем я думал, когда выбирал факультет и специальность? Когда исключал из своей жизни то, чего там не должно быть? Какие книги из тех, что я прочитал, стали решающими? Какую музыку я слушал зря, а какая отложилась во мне? Что случилось зря, а что нет?
Кому сказать спасибо за то, что мне очень даже повезло в планетарном масштабе? Какая моя роль в этом же масштабе? А?